Першоджерело: китайський оперний костюмЕпоха: приблизно кінець XIX століттяРегіон: Китай
Коли ми думаємо про оперу, зазвичай подумки ми в першу чергу звертаємося до Італії, батьківщини таких відомих творів як <<Богема>>, <<Ріголетто>>, <<Туга>> та <<Севільський цирульник>>. Але насправді одна з найстаріших форм цього виду мистецтва сягає корінням в епоху древнього Китаю.
Китайська опера почалася з того, що актори виконували прості народні казки, але на початок правління династії Тан (618-907 рр.) оперні уявлення досягли такого рівня культурного значення, що імператор Сюаньцзун заснував офіційну оперну школу з поетичною назвою Ліюань (букв. --- << грушевий сад>>). З того часу всі виконавці китайської опери називаються <<учнями грушевого саду>>.
Пік розквіту китайського театрального мистецтва припав на XVIII та XIX століття. Під заступництвом династії Цин (1644-1911) оперні вистави заповнили Заборонене місто, звідки пішла Пекінська опера. Її відрізняла мінімальна кількість декорацій, завдяки чому вся увага глядачів зосереджувалась на сценічних рухах акторів, їх жестах, макіяжі та костюмах.
Спочатку і чоловічі, і жіночі ролі виконувались чоловіками. Їхні костюми відбивали суть самої ролі і до певної міри виконували функцію декорації. В оформленні даної серії виробів використано репродукцію частини чоловічої спідниці від одного з таких костюмів.
Пекінська опера є найвідомішою серед усіх видів китайської опери, тому що поєднує безліч різних регіональних стилів. До XX століття цей вид видовищного мистецтва настільки зріс у своїй популярності, що почав розцінюватись як національний театр Китаю. Однак Боксерське повстання спричинило різкий занепад культури. Чудові будівлі театрів згоріли, і в роки політичних і культурних потрясінь сама опера, яка до цього була основною формою розваги як для міських, так і для сільських жителів, відійшла на задній план.
Базові характеристики
Вид
Лінійка
Продавець
Art-Creator
Формат
Великий
Варіанти кріплення листів
Записна книжка